×
Суббота, 17 Февраля 2018
прп. Исидора Пелусиотского (ок. 436–440);
Всех преподобных отцов, в подвиге просиявших (переходящее празднование в субботу сырной седмицы);
блгв. кн. Георгия (Юрия) Всеволодовича Владимирского (1238);
прп. Кирилла Новоезерского (Новгородского) (1532);

прпп. Авраамия и Коприя Печенгских, Вологодских (XV);
мч. Иадора (III);
сщмч. Авраамия, епископа Арвильского (ок. 344–347);
прписп. Николая, игумена Студийского (868);

сщмч. Мефодия (Красноперова), епископа Петропавловского (1921);
сщмчч. Евстафия Сокольского, Иоанна Артоболевского, Александра Минервина, Сергия Соловьева, Иоанна Алешковского, Александра Соколова, Николая Кандаурова, Алексия Княжеского, Николая Голышева, Алексия Шарова, Александра Покровского, Аркадия Лобцова, Бориса Назарова, Михаила Рыбина, Николая Поспелова, Алексия Лебедева, Андрея Беднова, Димитрия Кедроливанского, Иоанна Тихомирова, Петра Соколова, пресвитеров, прмчч. Серафима (Вавилова), архидиакона, Феодосия (Бобкова)иеромонаха, прмцц. Рафаилы (Вишняковой), схимонахини, Анны Ефремовой, Марии Виноградовой, Екатерины Декалиной, послушниц и мчч. Иоанна Шувалова, Василия Иванова, Димитрия Ильинского, Феодора Пальшкова и Димитрия Казамацкого (1938);
Суббота, 17 Февраля 2018
Рад приветствовать всех посетителей нашего сайта.
Пусть он поможет Вам найти дорогу к Богу и будет полезен в деле Вашего спасения!
Высокопреосвященный Лука, митрополит Запорожский и Мелитопольский

Сайт hram.zp.ua — информационный интернет — ресурс Запорожской епархии Украинской Православной Церкви.
Основными задачами сайта являются:
— освещение многообразия жизни православия в Украине, а также событий и вопросов, которые интересны верующим или интересующимся православием гражданам нашей страны;
— освещение деятельности епархии, митрополита Запорожского и Мелитопольского Луки, предоставление информации о совершении богослужений и празднованиях, о тенденциях развития православной веры в регионе, а также отображение официальной позиции епархии по поводу церковных и социально-культурных событий;
— размещение справочной информации о работе епархиального управления, кафедральных соборов, храмах, благочиниях, монастырях;
— создание коммуникационных возможностей для упрощения общения православных верующих с духовенством епархии;

Сайт создан по благословению архиепископа Василия в 2008 году. С апреля 2009 года работу редакции епархиального сайта благословил владыка Иосиф, епископ Запорожский и Мелитопольский.

C 29 декабря 2010 года —  работу редакции епархиального сайта благословил и лично курирует Высокопреосвященный Лука, митрополит Запорожский и Мелитопольский.

ОГРАНИЧЕНИЯ:

1. Все материалы, опубликованные на сайте, соответствуют официальным документам, но не могут быть использованы в качестве таковых с целью обжалования, перепечатки в прессе или для прочих, в том числе юридических или судебных действий.

2. Все права на материалы, опубликованные на сайте, защищены согласно украинскому и международному законодательству об авторских правах. При использовании текстов сайта в электронных СМИ ссылка на сайт «Запорожская епархия УПЦ» обязательна, при использовании материалов в Интернете обязательна гиперссылка на hram.zp.ua или страницу материала.  При этом обращается внимание, что на сайте публикуются и материалы других интернет — источников. В этом случае — правообладателем материалов является источник публикации и использование данных материалов необходимо осуществлять в соответствии с правилами, которые указаны авторами или правообладателями материалов.

Редакция может не разделять точки зрения, представленные в публикациях авторов.

На сайте не публикуются материалы, содержащие открытые призывы к насилию, разжиганию межнациональной или религиозной вражды, противоречащие действующему законодательству Украины.

Читатели имеют возможность оставлять комментарии к публикациям сайта.

Не допускаются комментарии, содержащие оскорбления, переход на личности, выяснение личных отношений, личную переписку, совершенно не касающиеся темы публикации, набранные ПРОПИСНЫМИ буквами, содержащие бездоказательные обвинения других участников, экстремистские высказывания, провокационную информацию и т.д.

Все комментарии проходят модерацию. Комментарии, нарушающие указанные выше требования — удаляются.


Запорожская епархия УПЦ
Запорожская епархия УПЦ 38 (061) 224-83-95 ул. Кияшко, 26 г. Запорожье, 69041
https://hram.zp.ua/pubitem/na-comu-shlyakhu-ne-bude-legko-interv
голосов: 0
0 0
4 Февраля 2018 г

Про живих святих, апробованих християн та умови нашої духовної перемоги. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв’ю Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія журналу «Отрок».

https://hram.zp.ua/wp-content/uploads/2018/02/Carski-chasi-006-2.jpg https://hram.zp.ua/wp-content/uploads/2018/02/Carski-chasi-006-2-150x150.jpg
Узнавайте о событиях первыми. Подпишитесь на наш Telegram

— Ваше Блаженство, коли Ви йшли навчатися в семінарію, то, як син священика, знали про гоніння на Церкву, на духовенство і віруючих. Невже у Вас не було сумнівів, чи варто піддавати ризику своє майбутнє?

— Дні моєї юності, молодості — це були жорстокі атеїстичні часи. Боролися з Богом, з вірою, з усім духовним. Священики, їхні діти і ті, хто ходив до храму, вважалися людьми другого або третього сорту; над ними знущалися, сміялися, їх зневажали, ображали на всіх рівнях — починаючи з будь-яких офіційних заходів (зборів молоді, робітників на фабриці або колгоспників) і закінчуючи школою та вулицею. Це вважалося нормою, і ми до цього звикли.

Звичайно, в глибині душі бувало прикро, але жалю або бажання змінити себе тільки заради того, щоб перестали знущатися, не виникало. Можна було відмовитися від Бога, перестати ходити до церкви — образи припинилися б. Але таких думок не було ніколи.

І перш ніж вступити до семінарії, я багато про це думав, внутрішньо себе готував. Мене тягнуло на цей шлях, і я розумів, що на цьому шляху не буде легко, що чисто по-людськи мене очікують ганьба і паплюження. Але не цього я боявся. Страшно було, що не вступлю. Що приїду додому, і наді мною сміятимуться, мовляв, хотів стати попом, а мізків не вистачило. Так що для себе я вирішив, що якщо не вступлю, назад не повертаюся. Залишуся в монастирі, буду нести послух, готуватися і поступати на наступний рік. Ось такі були у мене тилові плани на крайній випадок.

— Чи зустрічалися Ви з ким-небудь зі сповідників віри, нині вже прославлених у лику святих або ще не канонізованих?

— Зустрічався, і з багатьма! Хто в ті часи ходив до церкви, всі були суцільно прикладами. Все — люди гідного життя, такі апробовані християни. Дійсно яскраві, виняткові особистості, незаперечний зразок досконалості християнського.

Архімандрит Кирил (Павлов), під духовним керівництвом якого ми жили в Троїце-Сергієвій лаврі. Святий при житті: так усі вважали. Йому про це, звичайно, не говорили, тому що сказати таке — означає, людині нашкодити. Але його життя все було на виду, прозоре. Він нічого не робив за закритими дверима. Келія його ніколи не закривалася, і лише коли він лягав відпочивати, то замикав двері на замок — інакше б просто не зміг відновити сили, тому що люди йшли до нього невпинно. Його життя для всіх було як на долоні, і при цьому жодної неправильної дії, немічної поведінки з його боку ми не бачили. Все було наповнене любов’ю до Бога, до людей, і цим він жив: служив Богу і ближнім. Дуже яскравий приклад живого святого, якого я особисто бачив, і словеса якого чув на власні вуха.

Пам’ятаю одну сім’ю… Миряни, теж святі, особливі святі! Жили вони в Первоуральску, в Свердловській області. Дві рідні сестри — обидві діви, заміж не виходили. Одну звали Євлалія, іншу — Параскева. На прізвище Сироткіни. Вони приїжджали до нас в лавру на прощу, там я з ними і познайомився. Євлалія була немічна від народження, не працювала. А Параскева працювала на великому підприємстві. Як віруючу, її, напевно, гнобили, але вона так себе вела, що в глибині душі всі її поважали. Вона була наповнена любов’ю, всім допомагала, всіх жаліла — хоч віруюча людина перед нею, хоч ні.

Якось трапилася така історія. Одна жінка з заводу, де працювала Параскева, йшла додому після другої зміни, о дванадцятій годині ночі. Зайшла в темний провулок, як раптом бачить: якийсь чоловік став її переслідувати. Вона прискорила крок, і він прискорив, вона побігла, а він — за нею. Вона зрозуміла, що той хоче над нею поглумитися, і почала кричати: «Бог Сироткін, допоможи мені!». І чоловік пропав.

— Прямо як біблійне «Бог Авраама, Ісака та Якова»…

— Ось таких людей я знав.

— Ваше Блаженство, відомо, що справами проти священнослужителів займалося ціле відділення в органах держбезпеки. Що могла проста людина протиставити цьому відточеному репресивному апарату?

— Тільки особисту мужність. Адже то була величезна машина, добре налагоджена, добре фінансована, і противитися їй хоч на юридичному, хоч на економічному рівні було неможливо і марно. Протистояти їй можна було тільки мужністю.

— Чи відчували Ви утиски на собі? Як вдалося це подолати?

— Чесно кажучи, з умовляннями відмовитися від віри до мене не приходили.

Пам’ятаю тільки один випадок. Коли вступав в духовну семінарію, треба було пройти медкомісію — дуже строгу, як у військовому училищі. А я в дитинстві переніс хворобу легенів. Давно вже вилікувався, все було нормально, але на рентгені знайшли якісь сліди цієї хвороби і відправили мене на обстеження в міську лікарню. Я прийшов, лікар-пульмонолог, жінка, яка робила обстеження, почала вмовляти. «Ось, ти така молода людина, тобі б працювати на якомусь підприємстві — ось ти був би щасливий. Ми б тобі допомогли вступити до вишу, ти б навчався і став ще щасливішим…» Я мовчу, нічого не відповідаю, а про себе думаю: «Господи, та я тільки з підприємства приїхав, але щастя там не знайшов. І в виші три роки провчився і теж щасливим там себе не відчував».

Добре, що я промовчав, бо до будь-якого слова можна було причепитися, а до мовчання — ні. І вона поговорила-поговорила та й замовкла.

— Ви ж не тільки з живими святими перетиналися. У 1992 році вам довелося в Києво-Печерській лаврі знаходити мощі священномученика Володимира (Богоявленського). Перший новомученик Церкви Христової, і час набуття його мощів припав також на апогей тиску держави… Можете розповісти, що Ви відчували, коли приступали до цієї святині? Про що тоді думали?

— Пам’ятаю, коли розкрили крипту в Хрестовоздвиженському храмі, то спустилися вниз і при світлі свічок і ліхтариків в напівтемряві стали шукати, що там і де. І раптом намацую на кришці труни Священномученика чотири якихось кулі. Думаю, що таке ?! Що за кулі такі — можливо, тоді були особливі труни, які зверху прикрашалися кулями.

Кришку зняли, а під нею якась стружка. Потім тільки намацали мощі. І зрозуміли, що труна… перевернута. Десь ми читали, що коли Священномученика ховали, так поспішали, що труну якось необережно опускали, він впав і перекинувся. Так не стали і піднімати: все закрили і пішли — настільки боялися. А хрест, який був у митрополита Володимира в руках, виявився в самому низу…

Звичайно, було почуття благоговіння перед Святителем. Він так мужньо сповідав свою віру — і не перед словами викриття, а перед дулом гвинтівок показав себе християнином і священиком. А це набагато складніше.

— Запам’яталося дуже, яке було натхнення, коли мощі знайшли… В українському Православ’ї розкол, в суспільстві напруга, а тут така втіха: раз Священномученик тепер з нами перебуває своїми мощами, то все буде добре.

Але як Ви думаєте, чому так вийшло, що предстоятеля Церкви на очах у віруючих прямо під час служби вели за ворота лаври на розстріл, і ніхто не заступився?

— Знаєте, нічого в житті не буває без волі Божої або без попущення Божого. Те, що трапилося зі священномучеником Володимиром, і було Божим попущенням. Значить, треба було страждати. Страждати, але свою віру сповідувати. Якщо Бог попустить і нам подібне пережити, думаю, Він дасть і силу для цього, і мужність, і розум.

— Сучасна церковна історія містить чимало сумних епізодів: поділу, міжконфесійні сутички, взаємна ненависть… Що можна відповісти людині, якого бентежить те, що віруючі люди часом не являють собою образ кротких учнів Христових?

— Коли людина приходить до Церкви, це не означає, що вона автоматично стає досконалим християнином. І щодо монастирів так само: надягаючи чорний одяг, люди не стають відразу досконалими монахами. Ми тільки йдемо на шлях боротьби з собою, з гріхом. І ця боротьба проходить дуже складно. У ній бувають і падіння, і невдачі, але і перемоги бувають.

Трапляється, при боротьбі піднімається пил, тріски в боки летять, шум, тріск… Люди бачать це і дивуються: «Як таке можливо ?! Адже він церковний, а значить, повинен бути досконалим».

Виходить, до людини церковної вимоги дуже завищені, а до себе дуже занижені: «Я мирянин, мені можна. А йому — не можна, тому що він монах чи давно ходить в храм». Нічого подібного! Євангеліє написано для всіх. І потрібно пам’ятати, що життя християнина відрізняється тим, що він з собою бореться, себе смиряє, себе утримує від гріха; при цьому іноді не витримує, а й в падінні отримує дорогоцінні уроки смирення. Такі уроки, які потім допоможуть йому здобувати великі перемоги.

Окрім новоначальних, в монастирях, та й в світі, є люди, які досягли вже певної міри досконалості. У них — любов, терпіння, смирення. Тільки потрібно побачити цих людей. Адже ті, хто мають в собі добре, завжди ховаються, остерігаючись гордині, яка може все знищити: і що людина придбала, і що хотіла придбати.

Людина тоді перестане помічати недоліки інших, коли сама почне боротьбу з собою. Тоді навчиться бути кроткою, милосердною і поблажливою до немочей ближніх. І якщо вона побачить падаючого, то скаже: «Господи, я сам стільки разів падав. Допоможи, Господи, щоб він встав, і заради його молитов помилуй мене і допоможи мені йти шляхом спасіння». Тому щоб побачити в Церкві гідних людей, які дійсно є носіями благодаті Божої, потрібно почати боротьбу з собою, зі своїм гріхом і йти до Бога.

Архієпископ Обухівський Іона, Юлія Комінко

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ

Комментариев нет

Читайте также

Посещение детского реабилитационного центра «Прометей»

Воскресная школа «Колокольчик» храма во имя священномученика Петра, митрополита Крутицкого, поздравила с Масленицей воспитанников детского реабилитационного центра «Прометей», который находится в Хортицком районе города Запорожья.

Литургия, занятия и трапеза в воскресной школе

Молодёжка и воскресная школа Великой Знаменки, после воскресной службы и занятий, собрались вместе за общим столом.

«Враг рода человеческого старается повредить фундаментальные основы нашей жизни»

12 февраля 2018 года, в день Собора Вселенских учителей и святителей Василия Великого, Григория Богослова и Иоанна Златоуста, Высокопреосвященнейший Лука, митрополит Запорожский и Мелитопольский совершил Божественную литургию в храме во имя Архистратига Михаила.

«Любовь милосердствует» – свидетельство милости Божьей и проверка нашей веры»

15 февраля 2018 года Высокопреосвященнейший Лука, митрополит Запорожский и Мелитопольский передал денежный сертификат и инфузионные системы Б-Брауна в отделение онкогематологии детской областной больницы

Иерей Максим Райков
08.02.2018
КОММЕРЧЕСКАЯ РОМАНТИКА
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ
04.02.2018
На цьому шляху не буде легко — інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія
Пресс-служба Запорожской епархии УПЦ
26.01.2018
Проект Запорожской епархии «Любовь милосердствует» спасает жизни детей
Прес-служба Запорізької єпархії УПЦ
26.01.2018
Роздуми пересічної домогосподарки із Західної України про церковні події в Запоріжжі
иерей Александр Микитенко
21.01.2018
Запорожская епархия: Украина наш дом!
Юлия Пелюх
20.01.2018
Ненужные споры среди христиан: основные признаки, что вы попали в бесовскую ловушку
Митрополит Лука (Коваленко)
20.01.2018
Митрополит Лука: Запорожье — прифронтовая область, не раскачивайте ситуацию
Олег Валик
19.01.2018
Спасая души, врачуя сердца
Митрополит Антоний (Паканич)
19.01.2018
Как не обесценить праздник Крещения? О тайне, мимо которой мы можем пройти
Подготовил иеромонах Афанасий (Дерюгин)
19.01.2018
О крещенской воде вкратце
Владимир Бут
18.01.2018
Митрополит ЛУКА: «Ветка, которая отпала от дерева, не способна плодоносить!»
Пресс-служба Запорожской епархии УПЦ
16.01.2018
ПРАВДА И ЛОЖЬ О ЕПАРХИАЛЬНОМ СОБРАНИИ В ЗАПОРОЖЬЕ
Митрополит Лука (Коваленко)
05.01.2018
Не треба перекладати з хворої голови на здорову (про хрещення в «Київському патріархаті»)
Сергей Комаров
05.01.2018
Вопрос к Богу
Юлия Кулакова
05.01.2018
К чему приводит осуждение
фонд «Православное наследие Украины на Святой Горе Афон»
05.01.2018
Афонский монах рассказал об иконе, которую никогда не вывозят за пределы Святой Горы
Дмитрий Покровский
04.01.2018
Запорожская епархия призывает келейно молиться за трагически погибшего младенца Евгения
Митрополит Антоний (Паканич)
03.01.2018
Что отделяет нас от Рождества Христова? О самом страшном пороке
Архимандрит Андрей (Конанос)
03.01.2018
Настроимся на Божественную частоту. Новое начало. Часть 2
Священник Димитрий Выдумкин
03.01.2018
Марафон вокруг солнца
Архимандрит Андрей (Конанос)
29.12.2017
«Доброе утро, Христе мой!» Новое начало. Часть 1
фонд «Православное наследие Украины на Святой Горе Афон»
29.12.2017
Духовная сокровищница Святой Горы: о природе ересей, сект и о том, как важно пребывать в истинной Церкви
Дмитрий Филин
29.12.2017
Кесарево кесарю, а Божие Богу. Размышления на гражданское новолетие
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ
28.12.2017
Предстоятель: Звільнення українських військовополонених є першим кроком до перемир’я
фонд «Православное наследие Украины на Святой Горе Афон»
28.12.2017
«Строителей монастырей Господь помещает в Рай»: афонский монах рассказал, зачем жертвовать на строительство храмов
Архимандрит Андрей (Конанос)
28.12.2017
Стань всем для своего ребенка, вдохновляя его на перемены
фонд «Православное наследие Украины на Святой Горе Афон»
27.12.2017
Духовная сокровищница Святой Горы: 17 изречений святых и старцев об истинной свободе
Архимандрит Андрей (Конанос)
27.12.2017
Важно, чтобы человек, который рядом с тобой, смог тебя выдержать
Протоиерей Андрей Овчинников
27.12.2017
Почему мы печальны?
Протоиерей Михаил Фоменко
26.12.2017
Как не роптать во время болезни?
Священник Георгий Барахтенко
26.12.2017
Как преодолеть привычку жить в долг?
фонд «Православное наследие Украины на Святой Горе Афон»
26.12.2017
Главная молитва для спасения души: секрет афонского старца
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ
25.12.2017
Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів, що заважає сучасній людині ввійти у вічне життя
Архимандрит Андрей (Конанос)
25.12.2017
В причащении нет никакого волшебства и магии – просто в нас входит Господь
Святейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл
25.12.2017
Слово Патриарха. Неделя 29-я по Пятидесятнице
Иерей Максим Райков
23.12.2017
Вифлеемский огонь – святыня или политика размывания религиозной идентичности украинского народа
фонд «Православное наследие Украины на Святой Горе Афон»
22.12.2017
История Святой Горы: как Устав стал компромиссом двух традиций
Митрополит Антоний (Паканич)
22.12.2017
Главные вопросы о церковном браке: о препятствиях к совершению венчания, недействительном браке, кровном и духовном родстве
Священник Сергий Круглов
22.12.2017
Таинство Причастия: старинный ритуал и надзиратели у Чаши
Архимандрита Иоанн (Крестьянкин)
20.12.2017
Три периода жизни души
ул. Кияшко, 26 г. Запорожье, 69041 38 (061) 224-83-95